День перемоги

Вклоняємося Вічному вогню, Вклоняємось доземно всім солдатам, Що міряли дороги крізь війну, Щоб нам сьогодні мріяти й кохати.

Знову Вічний вогонь обпікає серця, Знову спогад далекий приносить неспокій, Бо дорогам воєним немає кінця, Бо приходять до Вас побратими крізь роки, Забираючи друзів в останній політ, Щоб по їхніх стежках вже онуки ходили… Тільки вічний вогонь об’єднує усіх, Щоб вклонитися Вам і солдатським могилам.

Травневий день рахує мирні весни, І ми йдемо до Вічного вогню, Щоб в день святковий в спогадах воскресли Ті, хто не зміг зустріти цю весну. Нехай літа зупинять біг у вічність, Нехай не кличуть в небо журавлі. Щоб ветеранам низько поклонитись, Ми знов до вічного вогню прийшли.

Посміхається ранок травневий, Трепет спогадів, потиск долонь... У сльозинках непрохано-щедрих Знов виблискує вічний вогонь. Але поряд надійне плече І дитячі допитливі очі, І душа, в якій серце тріпоче, Що Ваш спогад в майбутнє несе.

Ви знов сьогодні поряд з нами, Та невблаганний плин років... Гроза відлунює громами В старих листах поміж рядків... Умитий ранок зустрічає Сімдесят третій мирний рік, А друзі десь за небокраєм... Лиш вічне полум'я палає, Щоб душі зболені зігріть.

Вічний вогонь палає Дзвонить у далі століть Вічний вогонь закликає: Щастя живих бережіть! Вічний вогонь клекоче: Люди, не треба війни, Щоб не вмирали дочки, Сестри, брати, сини! Вічний вогонь палає, Тужать берізки над ним. Вічний вогонь вимагає: Миру і щастя живим!

Знову ранок травневий Білим квітом кружляє. Ніжний килим зелений Розстеляє до ніг. Вітер шепче вітання І приносить зітхання: "Знов поменшало стежок Від воєнних доріг". Хоч рідіють колони – Кличуть друзі далекі, Та порожнім не буде Ваше місце в строю!